Дата публікації: 20.04.2024
активний та цілеспрямований військовий юрист зі стажем понад 4 роки
Стосовно перенесення відпустки працівника, що став свідком у кримінальному провадженні: роз’яснення Мінекономіки
Міністерство економіки України у своєму листі від 07 червня 2021 року № 4712-06/30986-09 «Про надання роз’яснення» надало роз’яснення, чи можливе перенесення на інший період або продовження відпустки працівникові у разі виклику працівника, який перебуває у такій відпустці, до слідчого управління як свідка у зв’язку з досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені.
Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 11 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504-ВР/96 «Про відпустки» (далі – Закон № 504), щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати.
Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків встановлено статтею 119 Кодексу законів про працю України. Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Відшкодування витрат, пов’язаних із викликом для давання показань
Мінекономіки роз’яснює, що пунктом 6 частини першої статті 66 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) передбачено, що свідок має право на відшкодування витрат, пов’язаних із викликом для давання показань.
Відповідно до частини першої статті 122 КПК, витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених КПК.
На виконання, зокрема, статті 122 КПК постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 1996 року № 710 затверджено Інструкцію про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів (далі – Інструкція № 710).
Пунктом 1 Інструкції № 710 передбачено, що за свідками, потерпілими, законними представниками потерпілих, цивільними позивачами, представниками цивільних позивачів, а також експертами, спеціалістами і перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв’язку з явкою та викликом до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення.
Висновки щодо перенесення відпустки
З огляду на зазначене, Мінекономіки дійшло висновку, що щорічна відпустка (мається на увазі щорічна основна та щорічна додаткова відпустки) може бути перенесена на інший період або продовжена в разі виклику працівника, який перебуває у такій відпустці, до слідчого управління як свідок у зв’язку з досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені.
Слід зазначити, що у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону № 504, а саме за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів та невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (частина четверта статті 11 Закону № 504).
Проте умова щодо того, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка на період дії воєнного стану не діє згідно з частиною першою статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Мінекономіки також звертає увагу, що настання обставин, за якими щорічна основна відпустка повинна бути перенесена згідно з частиною другої статті 11 Закону № 504, зокрема і виконання працівником державних або громадських обов’язків не означає, що працівник може на свій розсуд вирішувати питання про перенесення відпустки на період, безпосередньо наступний за днем припинення дії цих обставин. Навіть при продовженні відпустки в разі виконання працівником державних або громадських обов’язків невикористана частина щорічної відпустки по закінченні зазначених обставин не використовується працівником самостійно, вона має бути надана роботодавцем. Ця частина відпустки надається шляхом видання роботодавцем наказу (розпорядження) на підставі виклику до слідчого та його заяви.
