Дата публікації: 30.04.2024
активний та цілеспрямований військовий юрист зі стажем понад 4 роки
Трудова повинність, суспільно корисні роботи і право працівника звільнитись за власним бажанням
Під час воєнного стану законодавством передбачена можливість встановлення для громадян трудової повинності.
Трудова повинність під час воєнного стану не є примусовою працею як в розумінні міжнародних правових актів, так і згідно із законодавством України. Так, відповідно до положень Конвенції про примусову чи обов’язкову працю № 29 Міжнародної організації праці (МОП), термін «примусова» чи «обов’язкова праця» в розумінні цієї Конвенції не включає в себе:
- будь-яку роботу чи службу, що її вимагають на підставі законів про обов’язкову військову службу і застосовують для робіт суто воєнного характеру;
- будь-яку роботу чи службу, що є частиною звичайних громадянських обов’язків громадян повністю самоврядної країни;
- будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи внаслідок вироку, винесеного рішенням судового органу, при умові, що ця робота чи служба виконуватиметься під наглядом і контролем державних властей і що зазначена особа не буде віддана або передана в розпорядження приватних осіб, компаній чи товариств;
- будь-яку роботу чи службу, що її вимагають в умовах надзвичайних обставин, тобто у випадках війни або лиха, або загрози лиха, як-от пожежі, повені, голод, землетрус, сильні епідемії чи епізоотії, навали шкідливих тварин, комах чи паразитів рослин і взагалі обставини, що ставлять під загрозу або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови всього або частини населення;
- дрібні роботи общинного характеру, тобто роботи, що виконуються для прямої користі колективу членами даного колективу і які тому можуть вважатися звичайними громадянськими обов’язками членів колективу при умові, що саме населення або його безпосередні представники мають право висловити свою думку про доцільність цих робіт.
Відповідно до статті 43 Конституції України, не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Можливо Вам цікаво прочитати статті на тематику: стягнення боргу із зарплати стягнення зарплати через суд стягнення заборгованості із зарплати стягнення заробітної плати стягнення заробітної плати у судовому порядку
Якими документами регулюється трудова повинність
Питання встановлення трудової повинності регулюється:
- Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі — Закон № 389);
- Порядком залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 753 (далі — Порядок № 753).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 8 Закону № 389, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України.
Визначення термінів «суспільно-корисні роботи» і «трудова повинність»
У пункті 3 Порядку № 753 надано визначення термінів «суспільно-корисні роботи» і «трудова повинність» .
Суспільно корисні роботи – види тимчасової трудової діяльності працездатних осіб в умовах воєнного стану, які провадяться для виконання робіт, що мають оборонний характер, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, що виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення, а також не можуть бути пов’язані з підприємництвом або іншою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, та до яких належать роботи і послуги, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки.
Трудова повинність – короткостроковий трудовий обов’язок у період воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, що не потребує обов’язкової згоди особи, стосовно якої запроваджується такий трудовий обов’язок.
Аудит з питань військового обліку — комплексний аналіз кадрової документації та перевірка її відповідності вимогам законодавства
Залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт
Пунктом 2 частини першої статті 8 Закону № 389, пунктом 1 Порядку № 753 передбачається залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, що виконуються під час запровадження трудової повинності.
Таким чином, для працівників, що залучаються до суспільно-корисних робіт запроваджується трудова повинність.
Рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт приймається військовим командуванням разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням місцевих держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (п. 4 Порядку № 753).
Рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт доводиться до відома населення через засоби масової інформації. У рішенні зазначаються:
- обґрунтування необхідності залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт;
- критерії відбору таких осіб, зокрема за віком, професією, спеціальністю (у разі потреби);
- перелік груп (бригад, загонів) працездатних осіб, що залучаються до виконання суспільно корисних робіт, їх орієнтовна чисельність та порядок взаємодії у разі їх утворення;
- вид, перелік видів суспільно корисних робіт, до виконання яких залучаються працездатні особи;
- межі території, транспортні маршрути (або організація доставки до місця проведення суспільно корисних робіт) та найменування об’єктів, де планується виконання зазначених робіт;
- місце та час збору працездатних осіб, що залучаються до виконання суспільно корисних робіт, строк їх виконання;
- посадові особи, які відповідають за інформування, оповіщення та збір зазначених осіб;
- замовник (підприємство, установа, організація) суспільно корисних робіт, де працюватимуть такі особи;
- інші питання, вирішення яких сприятиме виконанню таких робіт (у разі потреби).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 753, до суспільно корисних робіт залучаються працездатні особи, у тому числі особи, що не підлягають призову на військову службу, які за віком і станом здоров’я не мають обмежень до роботи в умовах воєнного стану (крім працездатних осіб, що залучені до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і заброньовані за підприємствами у період воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також осіб, залучених до здійснення заходів національного спротиву), а саме:
- зареєстровані безробітні та інші незайняті особи, зокрема внутрішньо переміщені;
- працівники функціонуючих в умовах воєнного стану підприємств (за погодженням з їх керівниками), що не залучені до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) та не зараховані до складу об’єктових формувань цивільного захисту, – у порядку переведення;
- особи, зайняті в особистому селянському господарстві;
- студенти вищих, учні та слухачі професійно-технічних навчальних закладів;
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
З кожною із зазначених осіб укладається строковий трудовий договір
