Детальніше
Дата публікації: 08.05.2024
Юрист
Набуття у власність за набувальною давністю вимагає від особи звернення до суду з відповідною заявою та надання доказів, що підтверджують володіння майном. Суд розглядає справу та приймає рішення про визнання або невизнання права власності.
Набувальна давність є юридичним терміном, який визначає період часу, протягом якого особа повинна володіти майном, щоб мати право заявити про його набуття у власність. В Україні цей період становить 15 років для нерухомості.
Набувальна давність є одним із способів набуття права власності на майно, передбачених цивільним законодавством України. Цей інститут дозволяє особі, яка добросовісно, відкрито і безперервно володіла чужим майном протягом певного строку, набути на нього право власності.
Набувальна давність на земельну ділянку
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є доволі поширеним явищем у судовій практиці. Відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа нерухомим майном і продовжувала його відкрито володіти нерухомістю протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Тобто особа може набути право власності на земельну ділянку у разі безперервного добросовісного користування нею протягом 10 років.
Набувальна давність на квартиру або житло
Аналогічні правила застосовуються і до набуття права власності за набувальною давністю на квартиру або інше житло. У судовій практиці траплялися випадки, коли особи, які тривалий час добросовісно проживали у квартирі без відповідних правовстановлюючих документів, зверталися до суду для визнання за ними права власності за набувальною давністю.
Набуття у власність за набувальною давністю
Для набуття права власності за набувальною давністю необхідно дотриматися таких умов:
1) Добросовісне заволодіння майном, тобто особа повинна бути переконана, що набуває право власності на законних підставах.
2) Відкрите володіння майном, тобто без таємного чи обманного заволодіння.
3) Безперервне володіння протягом встановленого законом строку (10 років для нерухомого майна).
Набуття у власність нерухомості за набувальною давністю здійснюється в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Суд, розглянувши всі обставини справи та оцінивши докази, може задовольнити позов та визнати за особою право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Водночас судова практика з питань набувальної давності на земельну ділянку є неоднозначною. Часто суди відмовляють у задоволенні позову, посилаючись на те, що земельні ділянки є об'єктами особливого цивільного обігу, тому правила набувальної давності не можуть застосовуватися до них. Інші суди, навпаки, визнають право власності на земельні ділянки за набувальною давністю.
Слід зазначити, що набувальна давність не застосовується до майна, вилученого з володіння власника проти його волі, а також до майна, яке не може бути відчужене власником.
Отже, набуття у власність за набувальною давністю є альтернативним способом набуття права власності на майно, який дозволяє легалізувати тривале добросовісне володіння ним. Проте для його застосування необхідно дотриматися всіх передбачених законом умов та успішно довести свої вимоги в суді. Питання набувальної давності на земельні ділянки залишається досі спірним у судовій практиці.
