Дата публікації: 10.05.2024
Дистанційна робота під час воєнного стану: юридичні аспекти.
Введення воєнного стану на території країни породжує численні правові питання, особливо у сфері праці та зайнятості. Одним із можливих рішень для забезпечення безперервності роботи підприємств є перехід на дистанційну форму праці. Відповідно до законодавства, такий перехід має свої юридичні аспекти, які варто розглянути.
1. Трудове законодавство та дистанційна робота
Згідно з чинним трудовим законодавством, дистанційна робота є допустимою формою праці, яка може використовуватися під час воєнного стану. Проте, для правомірного застосування дистанційної форми праці, необхідно враховувати вимоги законодавства щодо укладення та виконання трудових договорів у таких умовах.
2. Засоби забезпечення безпеки праці
Однією з ключових аспектів дистанційної роботи є забезпечення безпеки працівника. Під час воєнного стану, коли може існувати підвищений ризик для працівників, роботодавець має забезпечити відповідні заходи безпеки та охорони здоров'я працівників, які займаються дистанційною роботою. Це може включати в себе надання необхідного обладнання для роботи з віддаленої локації, забезпечення безпеки даних та інформації, а також надання консультацій з питань безпеки та охорони праці.
3. Зміни у трудових угодах
Перехід на дистанційну роботу може вимагати змін у трудових угодах між працівниками та роботодавцями. В таких угодах слід чітко визначити умови та обов'язки сторін, зокрема щодо робочого часу, засобів комунікації, контролю за виконанням роботи, та інших аспектів дистанційної роботи.
4. Захист прав працівників
Під час воєнного стану, важливо забезпечити захист прав працівників, які переходять на дистанційну роботу. Це включає в себе забезпечення справедливих умов праці, своєчасну виплату заробітної плати, дотримання трудових норм та правил, а також надання доступу до необхідних ресурсів та підтримки.
У підсумку, дистанційна робота під час воєнного стану може стати ефективним інструментом для забезпечення безперервності роботи підприємств. Проте, для її правомірного застосування необхідно дотримуватися вимог законодавства щодо трудових відносин та забезпечення прав працівників.
Дистанційна робота під час воєнного стану
У зв’язку з введенням в Україні воєнного стану частина роботодавців переходить на дистанційну форму роботи. Такий формат трудових відносин активно застосовувався впродовж кількох минулих років, що пов’язано з карантинними обмеженнями. Як показала практика, цей вид співпраці потребує більш детального вивчення та вдосконалення правових відносин. Громадяни мають право на працю та реалізацію власних здібностей — це зазначено у Конституції України. Проте в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод. Перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану, визначено в пункті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Зважаючи на такі законодавчі зміни, сторони трудових відносин повинні пристосовуватися до нових умов. Для роботодавців та працівників запровадження воєнного стану є справжнім викликом, адже за всі роки незалежності така ситуація в Україні виникла вперше. Продовжувати працювати — це спосіб «лишатися на плаву» за будь-яких загроз, шукати можливості та способи отримувати дохід, зберегти робочі місця тощо. Проте не всі громадяни можуть працювати під час воєнного стану. Деякі працівники взагалі втратили можливість повернутися на робочі місця, адже вони пошкоджені чи повністю зруйновані. Альтернатива — переходити на дистанційну форму роботи.
Можливо, Вас також зацікавлять наступні статті: стягнення боргу із зарплати стягнення зарплати через суд стягнення заборгованості із зарплати стягнення заробітної плати стягнення заробітної плати у судовому порядку стягнення заробітної плати через суд .
Дистанційна робота
Одним із можливих форматів побудови трудових відносин в умовах воєнного часу стала дистанційна робота. Це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Саме таке визначення містить стаття 60-2 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Дистанційна робота може застосовуватися, якщо працівник може виконувати посадові обов’язки, проте не має можливості (або має складнощі) дістатися до свого постійного робочого місця. На сьогодні це один із можливих та прийнятних варіантів виконання трудових обов’язків у тих регіонах, де це можливо. Крім цього, і в роботодавця мають бути відповідні ресурси та засоби для організації дистанційної праці, а характер посадових обов’язків дає змогу виконувати їх на відстані, без обов’язкової присутності на робочому місці.
Оформлення трудових відносин
Частиною одинадцятою статті 60-2 КЗпП встановлено, що на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом 2 днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.
