Детальніше
Дата публікації: 11.05.2024
Постійно прагну розвиватися і набувати нові знання, мій досвід та додаткова освіта це підтверджують.
При розлученні майно подружжя може розподілятися за домовленістю сторін або за рішенням суду, якщо сторони не можуть досягти згоди. Зазвичай, суд бере до уваги ряд факторів, таких як майновий статус кожного з подружжя, спосіб його отримання, тривалість шлюбу, а також догляд за дітьми, якщо вони є.
Стаття 61 Сімейного кодексу України встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.
Кожна річ, набута за час шлюбу, за винятком речей індивідуального користування (особистих речей, які не мають значення для сімейного господарства), вважається об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що це майно підпадає під правила розподілу майна у разі розлучення або інших подій, що впливають на статус шлюбу.
Дружина та чоловік мають право розпоряджатися майном, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Якщо одне з подружжя укладає договір, то це вважається згодою обох. Проте, якщо договір виходить за рамки дрібного побутового, дружина або чоловік мають право звернутися до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, якщо він був укладений без їх згоди.
Для укладення договорів, які потребують нотаріального посвідчення і/або державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого подружжя має бути подана письмово і може бути нотаріально засвідчена.
Якщо договір, укладений одним з подружжя, стосується інтересів сім'ї, то він створює обов'язки для іншого подружжя, якщо майно, отримане за договором, було використане в інтересах сім'ї.
Згідно статті 69 СК України, яка регулює право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності. Згідно з цією статтею, якщо під час шлюбу майно було придбане на праві спільної сумісної власності, обидва чоловік і дружина мають право на його поділ, незалежно від того, чи розірваний шлюб чи ні.
Крім того, стаття вказує, що поділ майна може відбутися за взаємною згодою подружжя. Проте, у випадку, якщо такої згоди немає, поділ майна може відбутися за рішенням суду.
Український закон передбачає декілька можливих шляхів для поділу майна подружжя після розлучення через суд:
1. Домовленість сторін: якщо подружжя може досягти згоди щодо поділу майна, вони можуть укласти домовленість, яка буде підтверджена судом.
2. Рішення суду: якщо подружжя не може досягти згоди, суд вирішує питання про поділ майна на підставі рішення суду.
Суд розглядає різні фактори при прийнятті рішення щодо поділу майна, включаючи:
1. Тривалість шлюбу: суд може врахувати, скільки часу подружжя провело разом.
2. Внесок кожного з подружжя у придбання та збереження майна: це може включати фінансові внески, а також домашню працю, догляд за дітьми та інші внески.
3. Потреби та можливості кожного з подружжя: суд може врахувати потреби кожного з подружжя, а також їхні можливості у майбутньому.
4. Призначення майна для піклування про дітей: якщо є діти, суд може приділити особливу увагу тому, яке майно буде призначено для підтримки та піклування про них.
5. Інші обставини справи: суд може врахувати будь-які інші обставини, які вважає важливими для справедливого розподілу майна.
Під час розгляду справи суд буде враховувати такі фактори, як тривалість шлюбу, фінансовий внесок кожного з подружжя до придбання та збереження майна, потреби та можливості кожного з подружжя, а також будь-які інші обставини, які можуть бути важливими для справедливого розподілу майна.
Після винесення рішення суду щодо поділу майна, воно стає обов'язковим для виконання для обох сторін.
