Детальніше
Дата публікації: 13.05.2024
Постійно прагну розвиватися і набувати нові знання, мій досвід та додаткова освіта це підтверджують.
Україна, подібно багатьом іншим країнам, має свої власні визначення та законодавство щодо імігрантів. Загальною визначенням імігранта в Україні є особа, яка постійно проживає в Україні, але не є громадянином цієї країни і має законні підстави для перебування в Україні, наприклад, робоча віза, статус біженця або інші. Імігранти можуть бути підпадати під різні правові категорії, включаючи права на роботу, освіту та соціальні пільги залежно від їх статусу та обставин перебування в Україні.
Це може бути пов'язано зі специфічними вимогами або обмеженнями, які існують у законодавстві України щодо імміграції. Наприклад, деякі країни мають обмеження щодо імміграції на підставі шлюбу, особливо якщо вважається, що шлюб був укладений з метою отримання імміграційних переваг, а не з реальних сімейних або особистих мотивів.
Обставини, за яких факт перебування у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію, можуть включати:
1. Отримання матеріальної компенсації: якщо одне з подружжя отримало матеріальну вигоду в обмін на укладення шлюбу, це може стати підставою для відмови в наданні дозволу на імміграцію.
2. Неспільне проживання та неспільний побут: якщо подружжя не проживає разом та не має спільного побуту, це може викликати сумніви у реальності їхнього сімейного союзу.
3. Відсутність зустрічей чи спілкування перед шлюбом: якщо подружжя не мали можливості зустрітися чи спілкуватися перед укладенням шлюбу, це може стати підставою для вважання шлюбу фіктивним.
4. Відмова участі у перевірках: якщо подружжя відмовляється від участі у співбесідах, тестуваннях або надання необхідної інформації для перевірки легітимності шлюбу, це також може стати підставою для відмови в наданні дозволу на імміграцію.
У таких випадках імміграційна служба може проводити ретельну перевірку, щоб визначити чи не є шлюб фіктивним або не є зроблений з метою обходу закону. Якщо такі обставини встановлюються, то це може стати підставою для відмови в наданні дозволу на імміграцію.
Ситуація, коли одне з подружжя отримує матеріальну компенсацію в обмін на надання вільної згоди на укладення шлюбу, може вважатися ознакою фіктивного шлюбу. В Україну, такі дії можуть бути незаконними і призводити до відмови в наданні дозволу на імміграцію.
Це визначається як корупційна практика, що порушує закон та принципи чесності та справедливості. Відповідальні державні служби мають право ретельно перевіряти такі обставини та приймати рішення щодо надання чи відмови в наданні дозволу на імміграцію відповідно до законодавства.
Факт того, що подружжя не проживає спільно та не має спільного побуту, може бути однією з ознак фіктивного шлюбу, особливо якщо законодавство країни вимагає спільного проживання як частину вимоги для отримання статусу іммігранта або іншої імміграційної переваги.
У таких випадках потрібно підтвердити інформацію про спільне проживання подружжя, а також інші докази справжнього сімейного союзу, наприклад, спільний орендний або власний житловий простір, спільні фінансові документи тощо.
В таких випадках відповідні служби можуть ретельно перевірити обставини подружжя та відмовити в наданні дозволу на імміграцію, якщо вони прийдуть до висновку, що шлюб є фіктивним і не базується на справжньому сімейному союзі.
Факт того, що подружжя не зустрічалося або не спілкувалося до укладення шлюбу, також може бути вважаний серйозною ознакою фіктивного шлюбу. Справжній шлюб зазвичай базується на особистому знайомстві, спільних інтересах, спілкуванні та розвитку відносин з часом.
Для отримання статусу іммігранта через шлюб, державні установи можуть проводити ретельну перевірку подружжя, включаючи їхні стосунки та історію. Якщо виявиться, що подружжя не має основ для зустрічей або спілкування до укладення шлюбу, це може бути розглянуто як підозра на фіктивний шлюб.
У таких випадках відповідні служби можуть відмовити в наданні дозволу на імміграцію та вважати шлюб недійсним, якщо вони вирішать, що він був укладений з метою отримання імміграційних переваг, а не на основі справжніх сімейних відносин.
Факт того, що подружжя не спілкується зрозумілою для обох мовою, може бути розглянутий як одна з ознак фіктивного шлюбу, особливо якщо відсутність спільної мови ускладнює їхню комунікацію та спілкування.
Для отримання статусу іммігранта через шлюб, відповідні служби можуть вимагати доказів справжнього сімейного союзу, включаючи здатність подружжя ефективно спілкуватися. Якщо подружжя не може спілкуватися або не має спільної мови, це може підняти питання щодо справжності їхнього шлюбу.
Факт того, що одне з подружжя раніше вже перебувало у шлюбі з громадянином України або іммігрантом, який не був визнаний підставою для надання дозволу на імміграцію, може викликати підозру у влади щодо відповідності нового шлюбу законодавчим вимогам.
У таких випадках відповідні служби можуть проводити ретельне дослідження обставин попереднього та поточного шлюбу, щоб визначити, чи є реальний сімейний союз, а не спроба обійти законодавство через шлюб з метою отримання імміграційних переваг.
Кожний із подружжя не володіє інформацією про особисті дані іншого, може бути розглянутий як ще одна потенційна ознака фіктивного шлюбу. Зазвичай, у справжніх сімейних відносинах подружжя діляться особистою інформацією, такою як дата та місце народження, місце проживання, освіта, місце роботи, фах, віросповідання, наявність близьких родичів, особливості побуту та уподобань.
Відмова особи від особистої присутності її чоловіка або дружини під час подання заяви про надання дозволу на імміграцію може стати обґрунтованою причиною для підозри на фіктивний шлюб. Це може стати підставою для додаткового розслідування та перевірки обставин, а також може призвести до відмови в наданні дозволу на імміграцію, якщо влада визнає, що є підстави вважати шлюб фіктивним.
Відмова кожного з подружжя від надання письмової згоди на проходження співбесіди та письмових тестів для перевірки обставин, визначених у відповідній статті або законодавстві, може бути розглянута як ще одна ознака фіктивного шлюбу.
Так, під час перевірки обставин, визначених відповідною до чинного законодавства, відповідні державні служби можуть проводити співбесіди з іноземцем або особою без громадянства, щоб дізнатися більше про їхній шлюб та переконатися у його справжності.
Ці співбесіди можуть включати питання про історію відносин, спосіб життя, спільні інтереси, ділові та особисті плани подружжя, а також будь-які інші обставини, які допоможуть визначити легітимність їхнього шлюбу.
У разі відмови подружжя від участі у співбесідах або надання відповідей, які не вважаються достатніми для переконливого доказу справжності їхнього шлюбу, це може стати підставою для додаткового дослідження та перевірки обставин, що, в свою чергу, може вплинути на рішення щодо надання дозволу на імміграцію.
