Зміна підлеглості релігійної громади: аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду України

Зміна підлеглості релігійної громади: аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду України

Вступ

3 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду України ухвалила постанову у справі № 906/1330/21, яка стосується зміни підлеглості релігійної громади та внесення змін до її статуту. Це рішення є важливим прецедентом у сфері регулювання релігійних питань в Україні, оскільки висвітлює механізми та критерії, за якими релігійні громади можуть змінювати свою підлеглість у канонічних та організаційних питаннях. У цій статті ми детально розглянемо обставини справи, аргументи сторін та висновки Великої Палати Верховного Суду.

Обставини справи

Настоятель релігійної громади звернувся до суду з позовом про визнання недійсними протоколу загальних зборів та статуту релігійної громади, ухваленого на цих зборах у новій редакції. Основним питанням було рішення загальних зборів про зміну підлеглості релігійної громади в канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу Православної Церкви України (ПЦУ).

Позивач стверджував, що загальні збори були скликані неуповноваженими особами, а рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту ухвалене особами, які не були членами релігійної громади. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили, що спонукало настоятеля звернутися до Великої Палати Верховного Суду.

Законодавче регулювання

Законодавець визнав автономію релігійної громади у визначенні кількості її членів, необхідної для визнання повноважними її загальних зборів, а також у питаннях членства. За відсутності визначеного у статуті релігійної громади порядку прийняття до членів громади, беруться до уваги критерії, встановлені у статуті, яким мали відповідати члени релігійної громади, що брали участь у її загальних зборах та прийняли оспорюване рішення про зміну підлеглості в канонічних питаннях.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

1. Автономія релігійних громад

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про зміну підлеглості релігійної громади стосується права на свободу віросповідання у його колективному вимірі. Це право охоплює забезпечення вільної можливості сповідувати свою релігію, дотримуватися релігійної практики та релігійних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими єдиновірцями.

2. Механізм ухвалення рішень

Законодавець встановив механізм, за яким рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними її загальних зборів. Такі збори можуть скликатися членами громади без необхідності отримання згоди від ієрарха релігійної організації, з-під підлеглості якої громада має намір вийти.

3. Обов'язковість нейтральності держави

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що законодавчий порядок не повинен ставити визнання релігійної громади в залежність від волі визнаної церковної влади, яка може опиратися такому рішенню. Це б порушувало принцип нейтральності та неупередженості держави у відносинах із різноманітними релігіями, конфесіями та переконаннями.

4. Визнання рішень релігійних громад

Велика Палата ВС підкреслила, що визнання державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості не може порушувати право настоятеля чи членів громади на свободу віросповідання. Законодавець лише в загальних рисах урегулював порядок реалізації права на зміну підлеглості, залишаючи релігійним громадам значну автономію у визначенні внутрішніх правил та членства.

5. Критерії членства

У цій справі статут релігійної громади не встановлював чіткого порядку та критеріїв прийняття членів до громади, а також не містив поняття фіксованого членства. Під час визначення критеріїв, яким мали відповідати члени релігійної громади, суд врахував установлені в статуті 1991 року вимоги до членів парафіяльних зборів: досягнення 18-річного віку й регулярне відвідування богослужінь.

Відсутність даних про регулярне відвідування богослужінь компенсувалася врахуванням територіального зв’язку, тобто проживання в місцевості, де діє релігійна громада. Це відповідало канонічному праву та забезпечувало умову регулярного відвідування богослужінь.Можливо, Вас зацікавлять наступні статті:консультація адвокатаконсультація юриста аналіз документів правовий аналіз ситуації письмова консультація перевірка документів юристом юристи документи опомога адвоката онлайн адвокат онлайн юридичний висновок правовий висновок адвоката юрист онлайн

Підсумок

Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні касаційної скарги настоятеля релігійної громади та залишила рішення господарських судів без змін. Ця постанова є важливим прецедентом, що підтверджує автономію релігійних громад у питаннях зміни підлеглості та внутрішнього членства, а також підкреслює важливість нейтральності держави у відносинах з релігійними організаціями. Вона також встановлює чіткі критерії для ухвалення рішень загальними зборами релігійних громад, забезпечуючи їхнє право на свободу віросповідання.