Детальніше
Дата публікації: 17.05.2024
активний та цілеспрямований військовий юрист зі стажем понад 4 роки
Порядок звільнення під час випробувального терміну
Трудовий договір може бути розірваний роботодавцем у разі встановлення невідповідності працівника обійманій посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування — пункт 11 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
Відповідно до статті 26 КЗпП, при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. При цьому умова про випробування повинна бути зазначена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
Можливо Вам буде цікаво прочитати статті на такі теми:
стягнення боргу із зарплати стягнення зарплати через суд стягнення заборгованості із зарплати стягнення заробітної плати стягнення заробітної плати у судовому порядку
Коли встановлення випробування недоцільне
Законодавець закріпив низку випадків, коли встановлення випробувального терміну недоцільне або як пільга не може застосовуватись до окремих категорій працівників. Такі випадки передбачені частиною третьою статті 26 КЗпП.
Встановлення випробування можливе лише за двосторонньої згоди. Як підкреслено в листі Мінсоцполітики від 04 квітня 2012 року № 54/06/187-12 «Щодо звільнення працівника, який не витримав випробування» (далі — Лист № 54/06/187-12), одностороннє встановлення власником умови про випробування є недопустимим.
Випробувальний термін для держслужбовців
Для держслужбовців передбачений особливий порядок випробувального терміну. Так, відповідно до частини другої статті 35 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон № 889), при призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов’язковим.
На службовців органів місцевого самоврядування, згідно з частиною десятою Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування», поширюється дія частини другої статті 35 Закону № 889.
Загальний строк випробування
Верховний Суд при розгляді справи № 490/12203/16-ц вказує, що загальний строк випробування при прийнятті на роботу для працівника, встановлений статтею 27 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), за винятком окремих випадків, не може перевищувати трьох місяців.
При цьому чинним трудовим законодавством не передбачена заборона чи обмеження на продовження строку випробування після прийняття працівника на роботу, що дає право роботодавцю продовжувати випробування в межах визначеного статтею 27 КЗпП строку — постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 490/12203/16-ц.
Згідно зі статтею 28 КЗпП, коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.
Встановлення невідповідності під час випробувального терміну
Вирішуючи справу № 755/12037/17, Верховний Суд вказав, що підставою для звільнення за результатами випробування може бути лише невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.
Термін «невідповідність» означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП, а не за результатами випробування — постанова Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 755/12037/17.
Отже, можна допустити, що повинні бути належні докази, які підтверджували б невідповідність працівника обійманій посаді. Так, у наведеній справі судом було встановлено, що працівник неналежним чином виконував обов’язки, передбачені посадовою інструкцією.
Крім цього, Верховний Суд підкреслює, що розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято — постанова Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 554/120/20.
На основі наведеної практики можна дійти висновку, що хоча звільнення у зв’язку з непроходження випробувального терміну встановлений спрощений порядок звільнення, роботодавець не позбавлений обов’язку аргументувати та довести підстави такого звільнення.
Звільнення з підстав непроходження випробувального терміну
У Листі № 54/06/187-12 Мінсоцполітики наголосило, що звільнення за результатами випробування оформляється наказом роботодавця. При цьому в наказі і трудовій книжці дається посилання на статтю 28 КЗпП, а підстава звільнення формулюється як «за результатами випробування».
З практики Верховного Суду слідує, що звільнення може бути обґрунтоване лише невідповідністю. Це також було підтверджено і під час вирішення справи № 490/12203/16-ц, де під час випробувального строку була встановлена невідповідність працівника посаді, що проявилося у здійсненні ним неефективного управління підприємством. Верховний Суд встановив, що це є належною підставою для звільнення у порядку статті 28 КЗпП — постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 490/12203/16-ц.
Варто зважати на те, що докази невідповідності працівника посаді слід вказувати у наказі про звільнення, оскільки вони аргументують саме звільнення працівника.
Однією з відмінностей звільнення в порядку статті 28 КЗпП від звільнення у зв’язку з невідповідністю працівника обійманій посаді або виконуваній роботі (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП), є те, що на відміну від звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП, при звільненні у зв’язку з непроходженням випробувального терміну не здійснюється виплата вихідної допомоги та роботодавець не зобов’язаний пропонувати працівнику іншу роботу.
