Дата публікації: 21.05.2024
юрист, 23-річний досвід роботи у сфері примусового виконання.
Порядок встановлення земельного сервітуту
Земельний кодекс України, а саме статті 91 та 96, визначає обов'язки власників та користувачів земельних ділянок поважати права власників та користувачів сусідніх земельних ділянок. Ці зобов'язання включають дотримання принципів добросусідства та дотримання правил, що стосуються земельних сервітутів та зон безпеки. Як зазначено у статті 98 Земельного кодексу України, земельний сервітут надає власнику або користувачу земельної ділянки обмежене, відплатне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою (земельними ділянками). Земельні сервітути можуть мати як постійний, і тимчасовий характер. Важливо, що встановлення земельного сервітуту не тягне за собою втрати права власності, користування або розпорядження власником земельної ділянки, на яку встановлено сервітут. Процес встановлення земельного сервітуту покликаний мінімізувати будь-які навантаження на власника земельної ділянки.
Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України встановлення земельного сервітуту може здійснюватися у різний спосіб, у тому числі договором, законодавством, заповітом або судовим ухвалою. Цей сервітут може бути наданий власнику або власнику прилеглої земельної ділянки або спеціально призначеній особі (яка називається особистим сервітутом). Для встановлення земельного сервітуту зацікавлена особа має укласти договір із власником або власником земельної ділянки. Важливо відзначити, що реєстрація земельного сервітуту має відбуватися за тими самими процедурами, як і реєстрація прав на нерухоме майно.
Мистецтво. 99 Земельного кодексу України визначено різноманітні категорії прав земельного сервітуту, проте важливо зазначити, що цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України фізичні особи мають право вимагати земельний сервітут у власника або власника прилеглої земельної ділянки, а також за потреби у власника або власника іншої земельної ділянки. Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України "Про електронні комунікації" операторам надано право вимагати від землевласників або землекористувачів встановлення сервітутів у межах окремих категорій земель, визначених Земельним кодексом України, з метою розгортання та експлуатація мереж та/або інфраструктури електронних комунікацій загального користування.
Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України встановлення сервітуту допускається для задоволення вимог фізичних осіб, які не можуть бути задоволені альтернативними способами. Право на сервітут може належати власнику або власнику прилеглої земельної ділянки, а також спеціально призначеній особі, яка називається особистим сервітутом.
Встановлення сервітуту відповідно до статті 402 частини 1 Цивільного кодексу України може бути досягнуто у різний спосіб, у тому числі договором, законодавством, заповідальним розпорядженням або рішенням суду. За відсутності угоди про встановлення та умови сервітуту суперечки вирішуються судом за позовом сторони, що домагається встановлення сервітуту.
Щоб встановити сервітут, необхідно продемонструвати, що іншого реального способу задоволення потреб людини не існує. Таким чином, найважливішою вимогою для звернення до суду при встановленні сервітуту є надання доказів вжитих дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення угоди з власником майна, що розглядається. Якщо особа не зробила жодних спроб встановити сервітут за взаємною згодою (у тому числі не звернулася до іншої сторони з пропозицією), суд не матиме підстав задовольнити клопотання про призначення сервітуту за рішенням суду. Цей висновок підтверджується судовим прецедентом, зокрема ухвалами Верховного суду у справах № 920/1121/17 від 20 листопада 2018 р., № 487/4106/14-ц від 12 червня 2019 р., № 653/2704. /16-ц від 1 січня 2019 року та № 1512/3008/2012 від 9 жовтня 2019 року.
Згідно зі статтею 100 Земельного кодексу України, сторони можуть нотаріально засвідчити договір про встановлення земельного сервітуту. Крім того, власник земельної ділянки має право встановити умову, яка потребує нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту, а також має право скасувати таку умову. Акт встановлення чи скасування цієї умови є одностороннім правочином, який має пройти нотаріальне посвідчення. Ця вимога є обмеженням прав, пов'язаних із земельною ділянкою, і має бути офіційно зареєстрована державою у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 3 статті 101 Земельного кодексу України та частини 3 статті 403 Цивільного кодексу України фізичні особи, які володіють або користуються земельною ділянкою, на якій встановлено земельний сервітут, мають право вимагати від сторін компенсації за якою встановлено сервітут, якщо інше не встановлено законом.
Визначення розміру плати за встановлення сервітуту віднесено до компетенції суб'єктів сервітутних відносин. При цьому сторони повинні виходити з того, що плата має враховувати ті обмеження, які перешкоджатимуть власнику реалізовувати своє право на обтяжене сервітутом майно.
Сервітут є самостійним речовим правом на земельну ділянку, однак не підлягає відчуженню окремо від неї.
Оскільки сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, то сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особі, яка не є власником ділянки.
Варто зазначити, що статтею 55-1 Закону України «Про землеустрій» передбачається, що встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає:
- а) пояснювальну записку;
- б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
- в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
- г) матеріали польових геодезичних робіт;
- ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.
Підстави припинення сервітуту визначені статтею 102 Земельного кодексу України.
Юридичний сервіс «Консультант» підбере відповідних фахівців, що сформують правовий аналіз ситуації та допоможуть швидко та ефективно оформити правоу суборенди, сервітуту. Юрист чи адвокат швидко та якісно надасть юридичні послуги, а при відсутності можливості особисто зустрітись з відповідним фахівцем, нададуть юридичні послуги онлайн.
