Дата публікації: 21.05.2024
Аналіз Постанови Верховного Суду щодо Припинення Частки Малолітньої Особи у Праві Власності на Житло
21 лютого 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду України виніс постанову у справі № 754/14960/20, яка акцентувала важливі аспекти розгляду справ про припинення частки малолітньої особи у праві власності на житло. Це рішення має значний вплив на судову практику, зокрема у випадках, де йдеться про інтереси неповнолітніх осіб та захист їхніх прав.
Обставини Справи
У справі співвласники квартири подали позов про припинення права малолітньої дитини на частку у квартирі. За їхніми даними, квартира належить їм на праві приватної спільної часткової власності, де 39/40 частин належить позивачам, а 1/40 частина – неповнолітній племінниці, яка проживає зі своїми батьками, відповідачами у справі.
Позивачі аргументували, що дитина фактично не користується квартирою, а її частка є незначною (1,805 кв. м), що унеможливлює виділення її в натурі. Вони внесли на депозитний рахунок суду суму, яка відповідає ринковій вартості цієї частки, та просили припинити право власності дитини на цю частку.
Рішення Районного Суду
Районний суд задовольнив позов, припинив право власності дитини на частку в квартирі та виплатив компенсацію вартості цієї частки, внесену на депозитний рахунок суду. Суд обґрунтував своє рішення тим, що дитина не користується спірною квартирою, 1/40 частка є незначною і не може бути виділена в натурі, а таке припинення не заподіє істотної шкоди інтересам дитини.
Рішення Апеляційного Суду
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові. Суд аргументував своє рішення тим, що малолітня дитина не має іншого житла на праві власності, а також на відсутності висновку служби у справах дітей та сім’ї про надання дозволу на позбавлення малолітньої дитини частки у квартирі.
Висновки Верховного Суду
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визнав висновки апеляційного суду передчасними, скасував його постанову та скерував справу на новий апеляційний розгляд. Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 365 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених підстав, якщо це не заподіє істотної шкоди інтересам співвласника та членів його сім’ї.
Суд також наголосив на тому, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки доказам і доводам позивачів щодо відсутності істотної шкоди малолітній особі. Додатково, суд вказав, що апеляційний суд мав можливість запросити у відповідного органу письмовий висновок щодо дозволу на припинення частки малолітньої особи у праві власності. Це не є отриманням нового доказу, що унеможливлюється на стадії апеляційного провадження згідно зі статтею 367 Цивільного процесуального кодексу України, а є виконанням завдань цивільного судочинства.Можливо, Вас зацікавлять наступні статті: консультація адвоката, консультація юриста, аналіз документів, правовий аналіз ситуації, письмова консультація, перевірка документів юристом, юристи документи, допомога адвоката онлайн, адвокат онлайн, юридичний висновок, правовий висновок адвоката, юрист онлайн.
Важливість Висновків Верховного Суду
Ця постанова Верховного Суду підкреслює, що при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, суди мають детально враховувати обставини справи та технічні характеристики об’єкта. Важливим є висновок про те, що право на частку може бути припинено лише за умови, що це не заподіє істотної шкоди інтересам співвласника та членів його сім’ї.
Виконання Завдань Цивільного Судочинства
Верховний Суд акцентував, що апеляційний суд має право запросити висновок органу опіки та піклування, що не суперечить статті 367 ЦПК України, адже це є виконанням завдань цивільного судочинства. Подібні процедурні дії апеляційний суд може виконувати для забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи.
Висновок
Постанова Верховного Суду у справі № 754/14960/20 є важливим орієнтиром для судової практики щодо розгляду спорів про припинення частки у праві власності малолітніх осіб. Вона підкреслює необхідність врахування всіх обставин справи та наявності висновків органів опіки та піклування для прийняття обґрунтованих рішень. Це сприяє захисту прав та інтересів неповнолітніх осіб у судових процесах, що є важливим аспектом справедливого судочинства.
