Детальніше
Дата публікації: 26.05.2024
юрист, 23-річний досвід роботи у сфері примусового виконання.
Відмінність статусів: «ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ» ТА «НАБУТТЯ СТАТУСУ ОСОБИ, ЗНИКЛОЇ БЕЗВІСТИ»
Оскільки Росія почала повне вторгнення в Україну, дії російських загарбників створили серйозну загрозу для життя та добробуту десятків тисяч людей. У випадках, коли люди втрачають зв’язок зі своїми близькими, важливо встановити правовий статус тих, чиє місцезнаходження залишається невідомим.
Якщо місцезнаходження особи невідоме на момент подання запиту на розшук, вона класифікується як зникла безвісти. Критерії офіційного визнання особи безвісно відсутньою визначені статтею 43 Цивільного кодексу України. Цивільний процесуальний кодекс України регулює порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Поки не буде встановлено законом відсутність особи, вважається, що вона активно користується своїми правами та виконує свої обов’язки.
Коли особа зникла за унікальних обставин, це стосується ситуації, коли вона зникла у зв’язку зі збройним конфліктом, ворожими актами, тимчасовою окупацією частини території України або природними та техногенними надзвичайними ситуаціями. Правоздатність осіб, які зникли безвісти за цих обставин, встановлюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі – Закон), а також іншими законами України. та міжнародні договори, які отримали згоду на надання Верховною Радою України.
Важливо зазначити, що, незважаючи на те, що поняття, викладені в українському національному законодавстві, можуть бути певними схожими, існують помітні відмінності в їх відповідних правових статусах. Зокрема, законодавство визначає різні процедури отримання цих статусів. Наприклад, статус зниклої безвісти може бути офіційно визнаний лише судом. І навпаки, особа вважається безвісно відсутньою з моменту внесення відомостей про неї, зазначених у повідомленні про її зникнення, до відповідного Реєстру.
Згідно зі статтею 43 ЦК України особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року відсутні відомості про її місцезнаходження за місцем постійного проживання. Крім того, частиною другою цієї статті встановлено, що якщо точну дату отримання останньої відомості про місцеперебування особи неможливо встановити, безвісна відсутність вважається початою з першого числа місяця, наступного за днем отримання відомостей. отримано. Якщо місяць встановити неможливо, то він вважається таким, що почався з першого числа січня наступного року.
Згідно зі статтею 4 Закону, у разі внесення відомостей про зниклу безвісти особу до Єдиного обліку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у встановленому порядку така особа визнана безвісти зниклою за особливих обставин. Цей статус надається з моменту подання заявником заяви про підтвердження факту зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до завершення її розшуку, як це передбачено Законом України. Це стосується правового статусу осіб, які зникли безвісти за особливих обставин.
За особливих обставин, якщо особу визнано безвісти зниклою відповідно до цього Закону, це не позбавляє її родичів або інших осіб права вимагати судом визнання її зниклою безвісти або смерті відповідно до правової процедури (частина третя статті 4 Закону). Крім того, частиною четвертою статті 4 Закону встановлено, що якщо особу, яка зникла безвісти за особливих обставин, оголошено померлою, але точне місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків невідомі, розшукові заходи, передбачені цим Законом, мають бути продовжені. доки не буде встановлено їх місцезнаходження, місце поховання чи місцезнаходження їхніх останків.
У главі 4 розділу IV ЦК України визначено особливості та вказівки судів при розгляді справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Згідно зі статтею 305 ЦК України, особи, які претендують на визнання особи безвісно відсутньою, повинні подати заяву до суду за своїм місцем проживання або за останнім відомим місцем проживання (перебування) безвісно відсутньої. особи, або альтернативно, у місці, де знаходиться їхня власність.
Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, як зазначено у статті 306 ЦК України, повинна містити певні відомості. Необхідно вказати мету, з якою заявник просить визнати особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою. Крім того, заява повинна містити деталі щодо обставин, які підтверджують думку про безвісну відсутність особи, або обставини, які вказують на потенційну небезпеку або смерть зниклої особи, або обставини, які свідчать про її смерть внаслідок конкретного інциденту.
Частиною першою статті 307 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд до відкриття провадження у справі повинен з’ясувати осіб (родичів або службовців), які володіють інформацією та можуть дати показання щодо місця перебування особи, місцезнаходження якої наразі невідомо. Крім того, суд зобов'язаний вимагати від відповідних організацій, наприклад житлово-експлуатаційних організацій, органів реєстрації місця проживання громадян, органів місцевого самоврядування відомості про останнє відоме місце проживання та роботи громадянина. відсутня особа.
Одночасно суд вживає заходів із застосуванням органів опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном особи, місцезнаходження якої невідоме, якщо опіка над її майном ще не встановлена (відповідно до частини другої статті 307 ККУ). Порядок України). Після прийняття судом рішення про офіційне визнання фізичної особи безвісно відсутньою, як зазначено у частині першій зазначеної статті, нотаріус за останнім місцем проживання оформляє її майно та встановлює над ним опіку.
Важливо знати, що стаття 44 Цивільного кодексу України визначає дії для встановлення опіки над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою. Призначений опікун несе відповідальність за виконання цивільних зобов'язань від імені безвісно відсутньої особи, погашення боргів за рахунок її майна та розпорядження майном в її інтересах (відповідно до частини третьої статті 44 ЦК України).
У разі визнання фізичної особи безвісно відсутньою або безвісно зниклою за особливих обставин опікун її майна, як передбачено статтею 44 Цивільного кодексу України, несе відповідальність за матеріальне забезпечення осіб, які перебувають на її утриманні. Ця допомога фінансується за рахунок майна зниклої особи. Однак у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою або з’явлення безвісно відсутньої за особливих обставин опіка над майном припиняється, як зазначено у частині п’ятій статті 44 ЦК України.
Важливо зазначити, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у випадках, коли суди в межах зони дії воєнного стану не можуть здійснювати правосуддя, закони України Україна має право змінювати територіальну підсудність судових справ.
Отже, як вбачається з вищенаведеного, для врегулювання питання стосовно визначення статусу зниклої безвісти особи, доцільно отримати послуги адвоката або слушну порада юриста.
Юридичний сервіс «Консультант» надає всі види юридичних послуг у тому числі і юридичні послуги онлайн. Спеціалісти нашого сервісу складуть правовий аналіз ситуації для визначення порядку отримання статусу зниклого родича та допоможуть зібрати необхідні документи та при необхідності супроводять судовий процес.
