Дата публікації: 19.08.2023
Навчаюсь на третьому курсі Державного університету економіки і технологій. Спеціалізуюсь на договірному, господарському та корпоративнмоу праві, зокрема, надаю консультації та пишу фахові статті.
Одним із актуальних правочинів, що використовується в життєдіяльності фізичних осіб та при веденні господарської діяльності юридичних осіб - є договір позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦКУ договір позики - це угода, за якою одна сторона, що виступає як позикодавець, забов’язується передати чітко визначену суму грошових коштів, або певних речей іншій стороні (позичальнику), який в свою чергу забов’язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів, або ж кількість речей. Законодавством передбачена можливість для позикодавця вимагати сплату процентів, які вираховуються від суми позиченого майна.
Особливості договору позики:
- Особливими ознаками, що характеризують даний правочин є те, що такий договір вважається реальним, одностороннім, відплатним або ж безвідплатним.
- Реальним договір є тоді, коли його чинність наступає не з моменту підписання сторонами, а саме у разі початку виконання певних дій, що в ньому передбачені.
- В нашому випадку договір вважатиметься чинним з моменту передачі предмету позики.
- Односторонній договір - це той, що передбачає певній обов’язки для однієї сторони, та право вимоги виконання договірного забов’зання для іншої.
- Ознака відплатності або ж безвідплатності полягає в наявності або ж відсутності зустрічного майнового задоволення за виконання умов договору.
- В якості предмета можуть виступати грошові кошти та речі, що виражені родовими ознаками (мають ознаки, що властливі всім речам того ж роду).
- Суб’єктний склад вміщає в себе як фізичних, так і юридичних осіб. А ось форма складання договорів має певні правові тонкощі, адже згідно зі ст. 1047 ЦКУ якщо предмет позики не менше як у десять разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму громадян, або ж однією із сторін є юридична особа - договір позики укладається виключно у письмовій формі.
- Можливою є й усна форма, але факт передання позики варто підтверджувати розпискою, що засвідчить отримання позики кредитором.
- Загалом розписка - це певна гарантія того, що у випадку невиконання іншою стороно свого забов’язання у вас буде можливість у судового порядку довести факт порушення.
- Варто зазначити, що в розписці необхідно визначати обов’язок позичальника повернути позичені кошти чи майно, чітко визначений предмет позики, строки для його повернення, а також дату та місце складання розписки.
- Як вже зазначалося, позикодавець може отримувати проценти і для цього необхідно зазначити у договорі розмір та порядок їх отримання. У випадку, якщо розмір процентів договором не визначається, до уваги варто брати актуальні облікові ставки НБУ.
Правила складання договорів позики:
- Перед укладенням договору позики особливо якщо предмет позики виражений у великих сумах грошових коштів, необхідним кроком є перевірка контрагента. Для цього можна використовувати державні реєстри, що допоможе встановити кількість судових спорів, наявність заборгованостей та загалом офіційним правових статус контрагента.
- Оскільки договір позики має всі ознаки цивільно - правових договорів, то для його укладення одній із сторін варто скласти та надіслати оферту, тобто пропозицію украсти договір, а інша сторона повинна підготувати акцепт ( відповідь на пропозицію). Оферта має містити в собі всі істотні умови договору та виражати намір щодо укладення. Надіслати ж пропозицію можна поштою, або ж в електронному вигляді.
- Далі варто визначитися з формою укладення договору, що буде залежати від суб’єктного складу та розміру предмету позики.
- Якщо ж сторони дійшли згоди щодо укладення договору, то першим кроком є визначення його істотних умов ( предмет, ціна, строк дії). Якщо ж вищезазначені умови не будуть зазначені у договорі, він буде вважатись недійсним. Окрім істотних умов варто також прописати: порядок та строки, на які передається предмет позики, цільове призначення позики, визначити права та обов’язки сторін, зазначити заходи забезпечення виконання забов’язання, можливість дострокового повернення предмету позики, а також визначити розмір та порядок нарахування процентів.
- Якщо ж сторони дійшли згоди щодо всіх умов, то договорі підлягає підписанню. Законодавством не передбачається обов’язкове нотаріальне посвідчення договору позики, але за бажання однієї із сторін договір може бути посвідчений нотаріусом. Варто зазначити, що нотаріус не тільки забезпечить оформлення договорів, але й допоможе встановити дієздатність та правоздатність сторін, перевірити наявність прав третіх осіб на предмет позики, а також визначити волю сторін щодо укладення договору.
Відповідальність за порушення умов договору:
У випадку несвоєчасно повернутої грошової суми, що є предметом позики, позичальник забов’заний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, або той розмір процентів, який встановлений у договорі. Якщо ж позичальник не повернув позичену річ - передбачається сплата неустойки за кожен день прострочення виконання забов’язання. У разі відмови контрагента задовольнити вимоги позикодавця, можна використовувати як досудові методи вирішення спору ( направлення претензії), так і шляхом звернення до суду.
Допомога юриста в процесі складання та оформлення договорів:
Юридична консультація допоможе уникнути укладення договору, який понесе за собою збитки як матеріального, так і морального характеру. Юрист перевірить вашого контрагента, підготує зміст договору та прослідкує за тим, щоб при його укладенні не були порушені права та інтереси клієнта, а також унеможливить настання обставин за яких договір втратить свою чинність.
