Дата публікації: 15.04.2025
Мене звати Вовканич Андрій, я юрист з Ужгороду. Пристально та глибоко працюю по адміністративним справам та справам про оскарження постанов про адміністративні правопорушення. Також в межах служби працюю з війсковим правом (консулььтації, оформлення відстрочки)
Ввідні дані: До окружного адміністративного суду звернувся колишній працівник поліції із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Позивач вважав, що дисциплінарне провадження проведено з порушенням встановленої процедури, а звільнення — необґрунтоване. З метою оскарження наказу він звернувся до суду, обґрунтовуючи свою позицію порушенням трудових прав та надмірністю обраного стягнення.
Проблема:
Позивач вважав, що наказ про звільнення був ухвалений неправомірно, без достатніх доказів дисциплінарного порушення, та не відповідав принципам пропорційності покарання. З його точки зору, роботодавець не довів наявність вини в діях працівника, що стали підставою для дисциплінарного звільнення, а сама процедура розгляду дисциплінарної справи нібито була формальною.
Вирішення (позиція відповідача та його представника):
Юрист, який представляв інтереси органу поліції, здійснив комплексний юридичний супровід справи:
- Аналіз дисциплінарної справи: було встановлено, що службове розслідування проведено з дотриманням усіх вимог законодавства — з фіксацією порушень, отриманням письмових пояснень та залученням необхідних доказів.
- Правова аргументація: юрист детально обґрунтував законність наказу про звільнення, вказавши на систематичність дисциплінарних порушень з боку позивача, а також на наявність підтверджених фактів невиконання службових обов’язків.
- Підготовка процесуальних документів: до суду подано письмові заперечення проти позову, в яких було наведено нормативні підстави для застосування дисциплінарного стягнення, з посиланням на Закон України «Про Національну поліцію», Дисциплінарний статут та внутрішні накази.
Хід розгляду:
Під час судових засідань юрист надав усі необхідні докази на підтвердження правомірності дій роботодавця:
- документи службового розслідування;
- копію наказу з поясненнями;
- дані про попередні дисциплінарні зауваження, що свідчили про системність порушень;
- внутрішні регламенти та службові інструкції, яким порушення суперечили.
У свою чергу, позивач не зміг надати переконливих доказів на підтвердження своєї позиції. Аргументи щодо «емоційного тиску» або «особистої упередженості» визнано суб'єктивними та недостатніми.
Результат:
Суд ухвалив рішення відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У рішенні зазначено:
- дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення було застосовано правомірно;
- порушень процедури не встановлено;
- роботодавець мав належні докази для ухвалення відповідного наказу;
- застосована санкція відповідає тяжкості дисциплінарного проступку.
📌 Значення кейсу: Цей кейс став важливим прикладом захисту публічного органу в умовах судового контролю за рішеннями у сфері публічної служби. Він ілюструє, що при дотриманні процедури, належному оформленні документів і грамотному юридичному супроводі, навіть складні справи можуть бути вирішені на користь державного органу.
Ця справа є показовою у сфері адміністративного судочинства, коли юрист державного органу зумів ефективно відстояти законність прийнятого рішення. Правильне документування дисциплінарного провадження, своєчасна підготовка доказової бази та активна участь у судовому процесі дозволили досягти успішного результату. Це також підтверджує важливість професійного юридичного супроводу та суворого дотримання закону під час вирішення трудових спорів у правоохоронних структурах.
