Дата публікації: 29.04.2024
юрист, 23-річний досвід роботи у сфері примусового виконання.
Рішення, що підлягають примусовому виконанню та вимоги до виконавчих документів.
ТекстУмови і порядок ведення виконавчого провадження визначаються та регулюються Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) та іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Рішення, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню встановлені статтею 3 вказаного Закону, а саме:
1) виконавчі листи та накази, що видаються судами на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів, (корім виконавчих написів, що вчинені на кредитних договорах, які не посвідчено нотаріально);
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; (під даний пункт підпадаюить постанови про накладення штрафів, що винесені ТЦК та СП)
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Одночасно статтею 4 Закону визначено вимоги до виконавчих документів:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування юридичних осіб або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові фізичних осіб стягувача та боржника, для юридичних осіб - їх місцезнаходження або для фізичних осіб - адреса місця проживання чи перебування, дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи , ФОП, громадських формувань, стягувача та боржника;
РНОКП або серія та номер паспорта боржника;
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
Важливо! Рішення, у резулятивній частині яких, не передбачено заходів примусового характеру на виконання не приймаються.
6) дата набрання рішенням законної сили ;
7) строк пред’явлення рішення до виконання.
Також у виконавчих документах можуть бути зазначені інші дані, такі як номер телефону, адреса електронної пошти, додаткові адреси сторін, реквізити рахунків тощо.
Виконавчі документи, що пред’являються до виконання, мають бути підписані уповноваженою особою та обов’язково скріплені печаткою із зображенням Державним гербом, окрім випадків, коли орган, що видає виконавчий документ відповідно до закону такої печатки не має.
Звертаю увагу, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним. Відповідно до Цивільного та Господарського судочинства, передбачено видача виконавчого листа на кожного боржника, стягувача та на кожну дію окремо.
При недотримання вищезазначених норм виконавець виконавче провадження не відкриває, а повертає без прийняття до виконання.
На сьогодні, одним із актуальних питань є притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК та СП, отже враховуючи вищевикладені норми Законодавства, постанова про накладення штрафу у відповідності до статей 210-211 Кодексу України про адміністративні правопорушення має відповідати вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а у разі невідповідності таких постанов, виконавець має повернути виконавчий документ без подальшого виконання.
Фахівці юридичного сервісу "Консультант" допоможуть встановити відповідність таких постанов вимогам Закону та у разі необхідності їх оскаржити, що дасть змогу уникнути зайвої сплати коштів за незаконною постановою.
Отже, юрист чи адвокат, має змогу провести правовий аналіз ситуації у частині законності відкриття виконавчого провадження, так як доволі часто зустрічаються ситуації, коли відкрито виконавче провадження за документом, що не підлягає примусовому виконанню. Судовий процес при кваліфікованій допомога юриста чи адвоката дасть змогу скасувати таку постанову про відкриття та відновити своє порушене право.
Юридичний сервіс «Консультант» надає фахові юридичні послуги, також послуги юриста чи адвоката на нашому сервісі можливо отримати онлайн.
